Чому євреїв називають народом Книги?
«Євреїв називають народом Книги з кількох причин. Перша пов'язана з тим, що наш народ отримав Тору на горі Сінай, живе Торою, читає Її, перечитує і вчить. Серед інших народів саме цим насамперед пояснюється те, що євреїв називають народом Книги, який вивчає Її і живе за Нею.
Друга причина – євреї постійно навчаються. Система освіти у нас побудована саме на вивченні письмової та усної Тори, Талмуду, Мішни та інших святих книг. Євреї постійно перебувають із книгами. Якщо ви зайдете в синагогу, то побачите, що там стоять шафи, повністю забиті книгами, і всі ці вони зачитані та перечитані, тому що євреї постійно навчаються, удосконалюються у знанні Тори та інших священних книг.
Для євреїв книги є абсолютною цінністю, тому що знання про Б-га та світ йдуть через них. Той, хто більше знає, той, хто більше прочитав, є шановнішою, більш авторитетною людиною. Тому книга завжди йде разом із євреями. Протягом двох тисяч років вигнань єврейський народ зберігається як народ виключно завдяки своїй освіті та вивченню святих книг»
«Ми звикли до того, що нас називають “народом книги”. Іноді у первісному значенні цього визначення: «народ Книги», частіше – у узагальнююче-зниженому: мовляв, поки всі нормальні люди зайняті простими повсякденними справами, євреї сидять, уткнувшись носами в книжки.
Сьогодні вже важко сказати, коли це розпочалося. Є думка, що книга передувала матеріальному світу, створеному 22-ма літерами єврейського алфавіту. А вже після здобуття Тори на горі Сінай вчитель наш Моше забував свій цнотливий, інакше кажучи, завзятий народ до уважного та зацікавленого її читання. Значно пізніше мудреці, стурбовані втратою пам'яті, постаралися записати до письмовій Торі ще й усну. З того часу й покотилася книжкова лавина, яка не зупинялася й досі.
Наймудріший із мудрих, цар Шломо, зауважив: «Складати багато книг – кінця не буде, і багато читати – стомно для тіла» (Когелет, 12:12). Але навіть незважаючи на очевидну стомлюваність цього процесу, ми продовжуємо читати практично в будь-якому місці, у будь-яку пору року, дня і ночі, у будь-якій життєвій ситуації, будь-якою мовою та в будь-якій позі. Читаємо, щоб знайти мудрість, розважитися, досягти просвітлення, успішно пройти співбесіду, пізнати істину, відмовитися від навколишнього маразму, вдатися до мрій, озброїтися знанням, дізнатися про нові плітки... Список цілей нашого читання можна продовжувати до нескінченності. Пророк Йехезкель навіть з'їв цілком одну дуже, як заведено говорити, “важку” книгу, і була вона в устах його солодша за мед. Чого тільки не трапляється з читачами!»
Некод Зінгер